Меню

Шкільні роки чудові, або  розповідь про дружбу, що не меркне з роками.

  — Я приїхав з батьками до Пісочина  із славного міста Одеси в 1957 році.  В цьому ж році пішов у  перший  клас  Пісочинської восьмирічної школи, — ділиться спогадами Андрій Андрійович Кожушко, один із випускників цього напрочуд дружного класу, у якому теплі стосунки між колишніми однокласниками не зникають з роками.

— Ми завжди були згуртованим колективом. У школі — разом, в колгоспі — разом. Всім класом садили дерева у Рай-Оленівці, збирали жолуді для заготівлі. Після закінчення школи шляхи наші звичайно розійшлися. Я був прийнятий на завод  учнем слюсаря. У 1978 році я був направлений на роботу до органів внутрішніх справ. Але незважаючи на зайнятість і повсякденні проблеми, наш 8-А завжди із задоволенням зустрічався на річницю випуску. Староста нашого класу, Найпапак Надія, організовувала наші зустрічі також відповідально, як  організовувала і нас у школі, — сміється Андрій Андрійович.

У 2007 році ми відвідували однокласницю, що захворіла. Зібрав усіх, дізнавшись про її стан, Кононенко Юрій — надійний друг і чудова людина.

— Саме тоді, згадує Андрій Андрійович, — мені і прийшла ідея зустрітися всім класом на 50-річний ювілей нашого Першого дзвоника. Мої однокласники вибрали собі різні спеціальності: Соболєв став льотчиком цивільної авіації, Юрченко — актрисою Театру юного глядача. Слюсар Володимир — льотчик, Кримська Валентина — інженер на заводі ХАІ, Шевченко Анна — інженер «Піротекса», Дьячкова Марія — завідуюча філармонією міста Томська. Ярошенко Ірина стала вчителькою, Черевата Людмила — працівником заводу Електромонтажних виробів, Горяйстов Володимир — головним інженером ХТТУ, Кононенко Юрій — водієм автобуса пасажирських перевезень. Я вийшов на пенсію майором внутрішніх справ. Але коли ми зустрічалися, то згадували шкільні роки, свої радості, прикрощі та мрії. І роки ніби відступали. З великою любов’ю ми зустрічали на цих святах нашу першу вчительку — Міщенко Ганну Герасимівну, яка стала для нас більше, ніж вчитель. Наш друг і наставник, наша дорога Ганна Герасимівна!

На жаль, час невблаганний. Багатьох із учнів 8-А класу вже немає з нами. У 2015 році, на 50-ту річницю випуску, ми змогли збільшити та роздрукувати фотографії наших однокласників, які передчасно пішли із життя. На зустрічі ці великі фотографії тримали їх родичі, і було відчуття, що друзі сьогодні з нами.

Дуже приємно, — підкреслює Андрій Андрійович, що при організації наших зустрічей ми мали змогу звернутися до селищної ради і нам надавали необхідну допомогу! І ми дуже вдячні Сасіної Оксані Олександрівні, директору Пісочинської ЗОШ І-ІІІ ступенів, за привітність і допомогу в організації наших заходів.

У червні 2017 року ми відсвяткували 65-річний ювілей нашого випуску. На жаль, Ганна Герасимівна не змогла бути присутньою на святі. Від вчителів нас вітала Старченко Людмила Федорівна, наш енергійний і життєрадісний вчитель фізкультури. Теплі слова, радісні спогади і світлий смуток про друзів, яких вже немає з нами,  наповнювали наші серця. 65 років ми зберігаємо нашу дружбу і дуже цінуємо її! – дуже зворушливо закінчує свою розповідь Андрій Андрійович…

У жовтні 2017 року пішла із життя чудова людина та талановитий педагог Міщенко Ганна Герасимівна. Вона виховала не одне покоління мешканців Пісочина, дала їм не лише освіту, але, що надзвичайно важливо — поняття про людські цінності. Про добро, порядність, цінності дружби та людської пам’яті. Ми будемо пам’ятати Ваші уроки!