Меню

СВЯТВЕЧІР.

cvyat-vecher-veselyj6 січня, ввечері напередодні Різдва Христового, ми відзначаємо Святий вечір (Святвечір, Багата кутя, Вігілія) — одне з найурочистіших християнських свят.
Із Святвечором невід’ємно пов’язаний обряд приготування першої куті. Ії називали багатою, оскільки крім неї готували одинадцять пісних страв: борщ, риба, гриби, вареники з квасолею та капустою, картопля, узвар. Страви обов`язково були пісними. Кутю традиційно готували з пшеничних, ячмінних зерен або рису. Після її приготування, вийнявши горщик, дивилися: якщо зерна піднялися через вінчик — на добробут. До звареного збіжжя додавали меду, товчений мак, волоські горіхи, родзинки та інші приправи до смаку. Усе це розмішували узваром. Кутя неодмінно мала стояти в новому горщику протягом усіх свят.
Різноманітні традиції та обряди, які супроводжували Святий вечір. Ввечері родина сідала до столу й після молитви споживала пісну вечерю. Першим, як і годиться, займав місце господар. Він пропонував пом’янути родичів, які померли, і запросити їх до Святої вечері. Наступну молитву виголошували усім присутнім членам родини, їм зичили здоров’я і щастя, бажали гуртом та в злагоді дочекатися наступного Різдва. Під час цієї особливої вечері родичі, на знак миру і єдності, ділилися одне з одним кутею.
Кожен із присутніх, з’ївши три ложки куті, мав посмакувати всі страви, а завершити трапезу ще раз кутею та узваром.
На знак своєї радості люди співали колядки. Після закінчення Святої вечері родина йшла до церкви на урочисту Божу Службу.
Після вечері діти мали віднести обрядову їжу своїм хрещеним. Навістити їх було за священний обов’язок. Зайшовши до хати, діти казали: «Добрий вечір! Мама і тато прислали вам хліб, сіль і вечерю…».
Хрещені забирали принесену вечерю і взамін давали свою: ощедрували горіхами, цукерками чи грішми.
З багатим Святвечором пов’язано чимало повір’їв: наприклад, до хати заносили оберемок сіна і стелили його під столом. Воно мало пролежати там до Водохреща. Добрим знаком було, якщо у ньому переспав пес або кіт.
Дівчата йшли до прорубу, роздягалися і, скропившись водою, нашіптували: «Як вода біжить, так би за мною бігали сватачі!» Удома розплітали волосся, брали в руки хліб і, тричі обійшовши оселю, дивились у вікно, де «мала показатися доля». Також мили посуд і виносили його на вулицю, постукуючи в миски: звідки одізветься пес, туди піде заміж. Якщо дівчина хотіла побратися з хлопцем, то підходила до хліва і слухала, як поводять себе свині: тихо сплять — в родині буде лад, а коли кричать — будуть часті сварки. Дівчата розкладали на столі різні речі (сокиру, ножиці, тощо). Потім, із зав’язаними очима почергово підходили: до якої речі доторкнулася, таким на вдачу буде майбутній чоловік.
У цей день намагалися не ходити в позички, щоб «не жебракувати цілий рік».

Зі святом!