Меню

З життя 1Г…

21 жовтня. П’ятниця.
Ура! Канікули!
Пісочинський колегіум. 1 Г клас.
9-а ранку. Знайомство.
Дуже світла, по-домашньому затишна класна кімната. Діти трішечки сонні та трошки задумливі.
-«Доброго ранку, діти! Ви чого такі сумні, незабаром канікули! Чим будете займатися?»
Як за помахом чарівної палички, обличчя маленьких учнів осяюються посмішками і …
— «А я хочу зиму, буду кататися на санках, грати в сніжки, буду ліпити величезного сніговика.»
— «Коли ж буде стільки снігу? – з посмішкою питаю я.
— «Моя мама знає, коли буде сніг!» — каже він так переконливо, що я дійсно вірю, що його мама знає.
— «А я хочу літо, люблю плавати, воду люблю. Я одного разу бачила у воді рака!»
— «А я люблю малювати кішок, та взагалі люблю кішок.»
— «А я собак люблю».
— «Подорожувати!»
— «А я, я дуже люблю до бабусі їздити, вона млинці смачні пече!»
— «А я люблю фігурки з пластиліну ліпити.» — тихо каже дуже миловидна дівчинка.
— «А які фігурки, звірів?»
— «Тортики різні та тістечка!» – відповідає вона.
— «Люблю природу, за деревами доглядати.»
— «А я люблю малювати ….. усе люблю малювати!»
— «І я все люблю, все-все-все-все!»

Дуже м’яким рівним голосом Анжела Леонідівна просить своїх учнів говорити тихіше. Дуже приємно бачити, як вони посміхаються один одному: Анжела Леонідівна з теплотою та терпінням, вони — відкрито та довірливо. Милі, безпосередні дитячі репліки, сяючі очі, живий інтерес до навколишнього.
Успіхів вам, нове покоління! Нехай ваше життя буде таким же безхмарним, як сьогодні, 21 жовтня 2016 року, за день до початку канікул. https://vk.com/album-68850771_237382490